Ігор Кріль вважає, що Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко могли б домовитися на п’ять років вперед про роботу на посадах президента і прем’єра.

У середу ввечері 46-річний народний депутат Ігор Кріль і ще п’ятеро ”нашоукраїнців” годину спілкувалися з президентом Віктором Ющенком. Той переконував їх підписати коаліційну угоду з Блоком Юлії Тимошенко. Вони погодилися. А потім глава держави попросив керівника парламентської фракції НУ-НС В’ячеслава Кириленка не претендувати на посаду голови Верховної Ради.

29 листопада в кулуарах парламенту журналісти намагалися дізнатися про деталі домовленостей. Але Кріль сказав лише, що вчора була потрібна сила, а сьогодні — терпіння.

”ГПУ” вдалося зустрітися з Ігорем Івановичем напередодні його розмови з президентом — у вівторок увечері. Тоді чимало прихильних до Кириленка ”нашоукраїнців” вимагали у Кріля скласти мандат народного депутата. Однак в очі цього не казали, бо не бачилися. Адже вже кілька місяців керівництво партії ”Народний союз ”Наша Україна” працює у двох окремих будинках. Голова НСНУ В’ячеслав Кириленко зі своєю командою залишаються у старому — на вул. Спаській. Він належить одному з колишніх ”любих друзів” Олександрові Третьякову. А команда керівника виборчого штабу і голови Секретаріату президента Віктора Балоги переїхала в сусідній квартал. Там вони займають три поверхи висотки по вул. Ярославській. Цей будинок належить Віктору Тополову. Він теж був одним із тих, хто не підписував коаліційної угоди з БЮТ.

Приймальня Кріля — на сьомому поверсі. До неї виходять двері з двох кабінетів. Один — його, а другий — порожній. Секретар пропонує зачекати в порожньому. Це — простора кімната зі світло-коричневими офісними меблями та великим вікном уздовж всієї стіни. Із нього видно Дніпро, набережну, Труханів острів і Московський міст.

Заходить Ігор Іванович. Зазначає, що ситуація щотижня складнішає. Сідає за стіл, складає руки в замок.

Які причини труднощів, що виникли при підписанні коаліційної угоди?

— Процес створення коаліції настільки недемократичний, що якщо ми зараз не будемо відповідальними перед собою, то в перспективі у нас може не бути демократії взагалі, — повільно відповідає Кріль, зважуючи кожне слово. — Я був і є прихильником демократичної коаліції. Але на початку жовтня відбулися не переговори щодо її створення, а змова частини політичних лідерів — з метою дерибану посад.

Фактично вели переговори Кириленко, Луценко, Тимошенко...

— Так. Ще Жванія. Це призвело до того, що більшість народних депутатів залишилися поза процесом. Деколи їх збирали, щоб освятити прийняті там рішення. Предметної дискусії не відбувалося, бо вона нікому не була потрібна.

Ви та Юрій Єхануров говорите про нездійсненність частини передвиборних обіцянок Юлії Тимошенко. І БЮТ готовий не записувати їх в коаліційну угоду. Але згодом ”Нашу Україну” можуть звинуватити в тому, що вона перешкодила Тимошенко виконати обіцяне.

— Неправда сказана людям — зло. БЮТ отримав голоси на виборах. Але якщо їхні обіцянки були неправдою, то це — біда для держави. Я розумію, що суспільство слухатиме те, що йому подобається. Але ми говоримо людям правду. Рано чи пізно вони це зрозуміють.

Під час виборчої кампанії ми казали, що не можна негайно вводити контрактну армію, бо це буде її фактичний розпуск. І ми — втратили. А БЮТ на цьому піднявся. Але ще тоді я спілкувався з деякими колегами із БЮТу і вони визнавали, що ця обіцянка не входила в програму ”Український прорив”. Це було зроблено за тиждень до виборів, бо не вистачало відсотків. І для того, щоб набрати більше, треба було говорити неправду: обманювати про повернення вкладів і про те, що діти не підуть в армію. Ми запускаємо дискусію в суспільство: ”Люди добрі, задумайтеся. Чи ви хочете, щоб вас обманювали?” А якщо ми мовчатимемо, то будемо уподоблятися щурам. Знаєте, як у тому мультику було, що хлопчик грав на сопілці, щурів заманював у воду і топив. Ми не щурі! Ми нормальний європейський народ. Нас хочуть втопити у популізмі та брехні.

Ігор Кріль говорить, що люди так легко вірять у нездійсненні обіцянки через злість і нестачу внутрішнього спокою та любові. Він каже, що десь п’ять років тому відкрив це для себе.

— Мені стало легко жити. У мене прекрасний кожен день. Навіть якщо мені зробили боляче. Я швидко опановую себе. І якщо би наш виборець, громадянин мав достатньо любові в душі, то його не обманювали б. А так люди бачать добре у злі. А політики на злості жнуть електоральні плоди. Наприклад, розпалюють неприйняття між двома половинами країни. Ми прийшли у парламент, і депутатів із протилежних таборів там приблизно п’ятдесят на п’ятдесят. Кажуть, що ми виступаємо за широку коаліцію. Це неправда. Але нічого не вийде, якщо обидві сторони не почнуть розуміти одна одну. Чому я — великий прихильник Віктора Ющенка? Бо ще сім років його отакого спокійного правління принесе те, що люди перестануть ділитися.

Юлія Тимошенко не дає жодних гарантій, що не стане через два роки боротися проти Віктора Ющенка на президентських виборах. Навіть якщо зараз він подасть її кандидатуру на прем’єрство.

— Нині боремося не за політичні інтереси Ющенка чи Тимошенко, а за виконання обіцянок, що дали людям. Тож чому би Юлії Володимирівні не робити цього протягом п’яти наступних років на посаді прем’єр-міністра? Разом із Ющенком-президентом. Адже народ голосував саме за це.

І все-таки: який сенс Ющенкові подавати Тимошенко на прем’єрство, якщо завтра вона намагатиметься його ”підсидіти”?

— Якраз те, що ми зараз робимо, і дасть можливість політикам перевести подих і задуматися над цими питаннями. І можливо, дійти до спільної точки зору.

Кріль бере ніж для розрізання листів. Починає крутити його в руках і постукувати по столу. Тоді говорить:

— У фракції ”Наша Україна” не стоїть питання підписання чи не підписання коаліції. Питання: кого ми підтримуємо? У нас є свій лідер чи ми змінюємо лідера? Я боюся, що для багатьох моїх колег із фракції це питання вже вирішено в неправильному напрямку. А це ключове питання.

Три роки президентства Віктора Ющенка змінили державу. Чому Майдан зібрався? Бо у нас хотіли вкрасти свободу вибору. Ющенко провів двоє виборів і довів, що він дав народу свободу вибору. Його політична сила обидва рази програла. Але ми змагалися чесно. Питання Голодомору показало, що Ющенко — моральний лідер нації. За рік на третину збільшилася кількість людей, які розуміють, що це був геноцид.

Як співпрацюватиме прем’єр із президентом?

— Якщо на посаді прем’єра буде людина, яка має президентські амбіції на виборах 2010 року, то співпраці не буде.

Тимошенко має визначитися: у неї прем’єрські амбіції чи президентські? І тоді один виток напруженості у демократичній коаліції відпаде. Я не заперечую президентським амбіціям Юлії Володимирівни. Але якщо так, то нехай не говорить, що вона хоче робити добро сьогодні на посаді прем’єра. Вона не буде робити добро, у неї такої можливості не буде. Тому що вона кожен день думатиме: як своєму конкуренту на президентську посаду створити проблеми. Це і буде основне завдання. Знаючи її характер, потужні амбіції і потенційні можливості, вона робитиме це постійно, кожен день.

Є два конфлікти: президент-прем’єр і коаліція-опозиція. Якщо ми зараз їх не вирішимо, то буде постійна боротьба між гілками влади.