Одразу після Помаранчевої революції Об’єднана Європа через резолюцію Європарламенту видала великий кредит довіри Україні. Два роки по тому Рада міністрів ЄС напередодні початку перегорів про укладення нової Посиленої угоди між Україною та Європейським Союзом вирішила не вносити в її текст будь-якого конкретного пункту про наші євроінтеграційні перспективи. Що стало причиною такої позиції євросоюзних чиновників – внутрішні проблеми ЄС чи невиправданий кредит довіри? Про це та інші зовнішньо- й внутрішньополітичні проблеми – у розмові з головою парламентського Комітету з питань євроінтеграції Наталією Прокопович.

– Переконана, що на 90 відсотків на рішення Ради міністрів вплинула ситуація в самому ЄС через усім відомі внутрішні проблеми організації. Щодо решти 10 відсотків, то справді Європа очікувала від українського керівництва чітких сигналів про наше бажання увійти до складу європейської спільноти. Але, на жаль, ці сигнали від уряду прозвучали на прагматичному рівні, мовляв, ми працюватимемо в напрямку євроінтеграції, утім, питання про вступ в ЄС наразі не порушуватимемо, бо ще до цього не готові. Якби заяви Віктора Януковича звучали чіткіше та цілеспрямованіше, то в мандаті на проведення переговорів, як на мене, були б привабливіші пропозиції для України.

Але я не вважаю, що сталося щось несподіване. Нам справді ще дуже багато треба зробити в себе вдома, щоб нас розглядали як потенційного члена Європейського Союзу. Нам обов’язково цього року треба показати, що ми хочемо це робити, і виписати це дуже чітко в одній зі статей нової Посиленої угоди з ЄС, а також розробити відповідний план дій.

– Ви могли б назвати Януковича гальмівним елементом європейських та євроатлантичних інтеграційних процесів України?

– Наприклад, якщо вести мову про вступ України в НАТО, то дійсно прем’єр-міністр загальмував цей процес. І проблема не лише в тому, що Віктор Янукович озвучив відомий усім в Україні «меседж № 2» – про низьку підтримку населенням вступу України в НАТО. Проблема в тому, що, крім нього, у нас досить багато відповідальних представників влади піклується про те, щоб інтеграція в євроатлантичний простір безпеки відбувалася якомога повільнішими темпами, щоб ми на цьому шляху не прогнівили близьких сусідів на сході. Тут уже випадає говорити про скоординованість дій противників євроатлантичної інтеграції.

Щодо гальмівних елементів, то їх закладено ще в програмах двох партій з антикризової коаліції – ПР і КПУ. Там визначено курси, альтернативні вступу в НАТО. І ще за тиждень до вересневого візиту в Брюссель, під час саміту в Криниці Віктор Янукович казав про те, що виконуватиме рішення своєї партії, хоч державну стратегію з питань НАТО вже давно затверджено. Але Партія регіонів у програмі однозначно підтримує позаблоковий статус і проведення референдуму з питань вступу в НАТО.

На мій помірковано оптимістичний погляд, вислів «двері НАТО залишаються для України відчиненими» є не лише призабутою метафорою. Нас в Альянсі досі чекають. І ми будь-якого дня можемо подати заявку. Тому антикризова коаліція має подумати над цим питанням і доручити прем’єр-міністрові так зробити. Адже він очолює урядовий Комітет із питань правової політики, оборони та європейської інтеграції.

– Як ви вважаєте, чи вдалося Януковичу принаймні частково відбілити свій імідж дворічної давності під час останнього візиту в Європу та раніше – у США? Та чи могли б ви відзначити якісь особисті успіхи Януковича в його зовнішньополітичній діяльності?

– Він є прем’єр-міністром України, існує протокол, тому візити мають відбуватися на відповідному рівні. Проте Віктор Янукович сьогодні вже не той, що був 2004-го. Водночас зараз важко сказати про позитивну переорієнтацію європейців у своєму ставленні до нього. На цьому шляху йому треба дуже багато зробити. Європа не так швидко приймає рішення. Там спочатку мають побачити, що його заяви непустопорожні, що його ініціативи справді буде впроваджено в життя. Щодо успіхів Віктора Януковича (задумується. – Авт.), то наразі назвати таких не можу. Бо дуже багато речей готував не він і не його оточення, а попередні уряди. Наприклад, у Вашингтоні під час його візиту було підписано Стратегічну угоду про співпрацю між Україною та Корпорацією «Виклики тисячоліття» (Мillennium Challenge Corporation – МСС). Документ дозволяє розпочати виконання Порогової програми зі зниження рівня корупції в Україні й насамперед в органах державної влади. У Верховній Раді вже створено міжфракційну парламентську групу з питань упровадження цієї програми та співробітництва з МСС. Але цей документ почали готувати понад рік тому в Секретаріаті Президента, уже опісля долучився до цього уряд. А в грудні минулого року Указом Президента створено при Президентові України Раду з питань забезпечення реалізації в Україні Порогової програми. Співголовами Ради призначено Миколу Азарова та Івана Васюника.

– Повертаючись до резолюції Ради міністрів ЄС. Деякі аналітики припускали, що на неї також могла вплинути ситуація з відставкою Тарасюка. Чи могло це бути причиною зриву переговорів щодо Рамкової угоди між Україною та ЄС?

– Упевнена: ситуація з Борисом Тарасюком жодним чином не вплинула на резолюцію. Адже міністерство працювало й працює. Стосовно можливого зриву переговорів, то для представників ЄС справді було багато незрозумілого. Могло постати питання, проводити засідання чи ні. Але Борис Тарасюк, зрозумівши, що його позиція може негативно вплинути на переговори, пішов у відставку. Я дуже поважаю цей крок і до того ж переконана, що він іще повернеться у своє крісло.

– Чи втратить щось українська зовнішня політика через відставку Тарасюка? Чи, навпаки, щось здобуде, зокрема у відносинах із Росією, оскільки Тарасюка вважають ледь не націоналістом, який шкодить українсько-російським відносинам?

– Людина, яка тепер обійме посаду міністра закордонних справ, має бути не менш принциповою й націоналістичною, у доброму розумінні цього слова, тобто налаштованою на захист інтересів України.

– Коаліція може затвердити «двійника» Тарасюка? Таким, на вашу думку, є в. о. міністра Володимир Огризко? Раніше звучали заяви про готовність регіоналів підтримати пана Чалого як більш поміркованого дипломата.

– Маю надію, що Віктор Янукович, як і обіцяв, буде послідовним. Днями він сказав, що питання міністра закордонних справ – це питання Президента. Гадаю, у Володимира Огризка є шанси, аби він був затверджений парламентом.

– У деяких ЗМІ повідомляли, що одним із претендентів на цю посаду був член НСНУ Петро Порошенко. У вас у партії про це дійсно йшли розмови?

– Ні у фракції, ні серед моїх колег такої інформації не було. Не знаю, звідки вона з’явилася.

– Янукович нещодавно заявив, що потрібно прийняти закон про основи зовнішньої та внутрішньої політики. Чи може під час розгляду та прийняття цього законопроекту повторитися ситуація із законом про Кабмін?

– Переконана, що новий закон непотрібен. Бо все вже написано в чинному законодавстві, і це сповідує багато представників громадянського суспільства й парламенту. Подивіться на ці законопроекти, лише в одному з них, у принципі, є заміна деяких понять і знову започаткування багатовекторності. Однак не думаю, що тут ситуація повториться, як із законом про Кабмін. «Наша Україна» його не підтримуватиме й, упевнена, що БЮТ також.

– Але серед авторів одного із законопроектів є член БЮТ...

– Так, до речі, там є й член «Нашої України» – Геннадій Удовенко. Утім, гадаю, це все прояви запаморочення від протистояння, яке тривало останні місяці. Але на сьогодні ми вже минули той пік протистояння. Закон про Кабмін, як на мене, був останньою краплею. Ми від цього відійдемо й почнемо нормально працювати над законодавством.

– «Наша Україна» виступила ініціатором створення конфедерації політичних сил. У переговорах беруть участь практично ті самі члени блоку «НУ». Хіба є сенс створювати схоже об’єднання чи зміна форми якось вплине на зміст?

– Є дуже багато гідних особистостей, не залучених до політичної, законотворчої діяльності, які мають досвід і підтримку своїх прихильників. Створення такої конфедерації, тобто об’єднання всіх сил, які сповідують одні й ті самі цінності, дуже важливе. У що це трансформується в майбутньому, поки що складно прогнозувати.

– Один із керівників «ПОРИ», яка бере участь у переговорах зі створення конфедерації, уже назвав її мертвонародженим дитям. А лідер УНП вважає себе стороннім спостерігачем на переговорах. У той же час дехто із блоку «НУ» висуває ідеї створення єдиної партії...

– Гадаю, це просто емоційні висловлювання лідерів, а члени їхніх партій так не думають. Ідею створення єдиної політичної сили я підтримую. Але спочатку ми маємо обов’язково пройти етап конфедерації. Потрібно разом попрацювати над утіленням спільних проектів, подивитися, чи можемо робити це разом, а вже потім утворювати єдину партію.