Віра Ульянченко у команді Ющенка - з 2000 року, працювала з ним в уряді, пройшла дві виборчі кампанії, була позаштатним радником Президента. Останні півроку - глава Київської облдержадміністрації. «Президент і надалі залишатиметься найвпливовішим політиком України» – запевняє вона. Про те, як сьогодні вибудовуються стосунки керівників регіонів з Президентом та урядом, які наслідки матиме прийняття Закону про Кабмін, чи вдасться уникнути політичного розколу держави – в інтерв’ю УНІАН Віри Ульянченко.

Чи зможе президент залишитись впливовою політичною фігурою в Україні після подолання ВР вето закону про Кабмін ? Адже деякі положення цього закону забирають у Президента частину його повноважень, зокрема в питаннях кадрової політики. ( Зустріч з Ульянченко відбулася до того, як Президент вдруге наклав вето на Закон про Кабінет Міністрів - УНІАН).

Президент з його авторитетом, вмінням аргументувати свою політичну позицію, з його повноваженнями глави держави і верховного головнокомандуючого буде залишатися найвпливовішим політиком. Це питання не слід переводити тільки в площину особистих стосунків Кабінету міністрів на чолі з Януковичем та Президентом Ющенком. Нам треба говорити і думати про те, що тихо, під килимом практично, змінюється державний устрій країни.

Два роки тому у людей не запитали, наскільки їм необхідна парламентсько-президентська держава, а перехід до цієї форми правління був здійснений на рівні домовленостей між політичними силами та голосування в парламенті. Тепер, фактично, Закон про Кабінет міністрів, проголосований у Верховній Раді, переводить державу вже з парламентсько-президентської в чисто парламентську державу. А у людей про це знову ніхто не запитав! Не запитали, який рівень довіри у виборців до ВР. А зараз практично всі повноваження надаються парламенту та Кабміну.

Мені здається, що такі серйозні речі без обговорення в суспільстві та вироблення спільної позиції всіх політичних сил робити не можна. Це рішення не може прийматись тільки однією коаліцією – ці речі мають бути узгоджені з політичними силами, громадськістю.

Це не додає політичної стабільності та іміджу України в світі. Мені здається, що за 15 років незалежності політична еліта країни має думати не про політичний рейтинг однієї чи іншої особи, чи політичної сили, а про рейтинг цілої країни, її сприйняття в світі.

Що, на Вашу думку, в цих умовах повинен зробити Президент?

Перш за все, на мою думку, має своє слово сказати Конституційний Суд. Президент доклав багато зусиль, щоб КС посів належне місце у політичній системі держави. Саме КС має бути головним арбітром між всіма гілками влади. Ми, на жаль, досі не знаємо позиції КС щодо багатьох спірних питань.

На Вашу думку, голосування БЮТ щодо закону про Кабмін - зрада по відношенню до Президента?

Я б не хотіла оцінювати позицію БЮТ як бажання привернути до себе увагу, показати свій вплив на прийняття рішень у державі. Переконана, що в цьому голосуванні у них були свої аргументи, але я їх не бачу. Тим більше, аналізуючи, скільки в цьому законі є порушень положень Конституції. Свого часу БЮТ була єдиною політичною силою, яка взагалі не голосувала за конституційну реформу. Тому голосування за Закон про Кабінет міністрів, який по суті став продовженням процесу переходу до парламентської республіки – для мене незрозуміле.

Складається враження, що ця позиція фракції – це спекуляції або бажання тиснути та шантажувати Президента.

Можливо, це викликано тим, що Президент перестав рахуватись з Тимошенко?

Логічних пояснень дій БЮТ щодо вдосконалення чи зміни Конституційної реформи немає. Ми знаємо про те, що БЮТ завжди декларував свою позицію щодо скасування Конституційної реформи. Голосування БЮТ за закон про Кабмін виглядає абсолютно алогічним. Не подумайте, що я проти Закону про Кабмін, він потрібен країні. Але той, який прийняли, має стільки порушень Конституції, стільки суперечних моментів, що не зрозуміло як його трактувати.

Чи можливе з огляду на те, як розгортаються події в Україні, повний перехід до парламентської республіки, вибори Президента у парламенті? Дехто вже взагалі говорить про скасування посади Президента...

Посада Президента в Україні, безумовно, залишиться, адже ми маємо парламентсько-президентську державу за Конституцією. Я думаю, що вплив Президента як відомого і серйозного політика залишатиметься достатньо високим. Віктор Ющенко залишатиметься арбітром у вирішенні серйозних політичних проблем. Найяскравішим прикладом цього є підписання Універсалу національної єдності, коли Президент продемонстрував свою здатність вести діалог, знаходити вихід з парламентської кризи, він показав себе професійним політичним арбітром. Гадаю, що ініційований зараз круглий стіл щодо реалізації положень Універсалу та долі Конституційної реформи додасть Президентові авторитету. Власне, країна не може жити в умовах постійного протистояння і тому ініціатива Президента щодо діалогу є важливою.

Віро Іванівно, чи не означають останні голосування у парламенті, коли Верховна Рада тричі подолала вето Президента, програшем команди Президента команді прем’єра?

Я б не говорила б про програш команди, а скоріше про неузгодженість дій, про невміння команд без їх політичних лідерів вести переговори. Про те, що особисті амбіції часто переважають над грунтовним.

Ви б порадили Президенту зробити певні кадрові висновки щодо свого оточення?

З Президентом працює непогана, досить динамічна і професійна команда. Мені здається, що не тільки главі держави слід думати про свою команду, а й прем’єру в таких ситуаціях варто про це думати. Обставини не повинні робити своїми заручниками прем’єра і Президента.

Чи змінилось щось після ухвалення закону про Кабмін у роботі голів обласних адміністрацій?

Ні, жодних змін немає. Президент, як і раніше, призначає глав облдержадміністрацій. Звичайно, перед призначенням нового керівника області має бути подання прем’єр-міністра – такий алгоритм працював і до нового закону про Кабмін. Тож сьогодні нам потрібно забути про твоє чи моє, а слід говорити про результат. Політичні еліти мають перестати демонструвати людям особисті амбіції і накачувати мускули – треба навчитись показувати злагоджену роботу.

Віро Іванівно, а які у Вас особисто склались відносини з прем’єром?

Нормальні, ділові, робочі стосунки.

Скажіть, чи не можуть у вас виникнути проблеми з облрадою на зразок тих, які склались у губернатора Харківщини (йому висловили недовіру – прим. авт.)?

Ні, в нас такого бути не може! Ми нічого від обласної ради не приховуємо і не демонструємо першість. Ми не боїмося поділитися славою, або навпаки проблемами. Ми намагаємось робити справу. Попри якісь внутрішні дискусії, до людей виходимо зі спільною позицією. Якщо на це потрібна доба – ми будемо добу узгоджувати позиції, але виборці побачать спільну організовану команду, яка працює на їх благо. Нас усіх будуть оцінювати люди, які хочуть від влади конкретних результатів – покращення свого життя, достойну заробітну плату, стабільність, спокій та захист.

Ваш прогноз щодо майбутнього НСНУ? Які процеси відбуваються в партії після зміни керівництва?

У лютому-березні відбудуться звітно-виборні районні та обласні збори. Я думаю, що партія серйозно очиститься. Впевнена, що ми зможемо залучити до своїх рядів багато нових прихильників. Можливо, в деяких областях зміниться керівництво партії. Взагалі НУ проходить певний шлях становлення – занадто це молода партія, щоб бути стабільною політичною силою. Проте вона є і залишатиметься тією демократичною політичною силою, яка підтримуватиме Президента.