«На початку 90-х років Україна фактично увійшла в коло особливих партнерів НАТО. У 1994 році ми приєдналася до плану Партнерство заради миру, а в 1997 році уклали Хартію про особливе партнерство. З 2002 року Україна та НАТО перейшли на новий рівень відносин - «план дій». Все це фактично наближає Україну до стандартів НАТО», - сказав в інтерв’ю газеті «Дело» міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

За його словами, через внутрішньополітичні дискусії Україна збавила темпи на шляху до членства в НАТО. «Після формування уряду на чолі з Януковичем виявилося, що Президент і прем'єр мають загальні стратегічні цілі вступу в НАТО, але різні погляди щодо часових рамок членства України в НАТО», - зауважив Тарасюк.

Відповідаючи на питання, чи потрібно проводити всеукраїнський референдум щодо членства України в НАТО, Борис Тарасюк наголосив: «У практиці нових членів НАТО відомі три випадки, коли проводилися референдуми, які мали рекомендаційний характер: Словаччина, Угорщина й Словенія. Однак в Україні тема НАТО активно використалася з метою політичних спекуляцій з боку наших опонентів як під час президентської кампанії 2004 року, так і під час парламентської кампанії 2006 року. Природно, що ця антинатівська риторика вплинула на суспільну думку».

Він також підкреслив, що ідея референдуму щодо НАТО прописана в Універсалі національної єдності. «Особисто я не є прихильником референдуму. Але якщо політичні сили визнають це за необхідність, тоді потрібно готуватися до його проведення», - зауважив Тарасюк.

За його словами, референдум потрібний не для того, щоб улаштувати провокацію, а для того, щоб допомогти громадянинові довідатися про те, що ж таке НАТО. «Опитування суспільної думки свідчить про те, що половина громадян не має достатньої інформації про НАТО, тому перед референдумом потрібно провести інформаційну кампанію щодо НАТО», - наголосив Борис Тарасюк.