Ольга Герасим’юк намагається святкувати Різдво з сім’єю: «Для мене Новий рік більше схожий на гру: весело так, готуєшся-метушишся, подарунки розвозиш цілими днями. Натомість Різдво – це щось таке святе. До нього готуєшся з особливим настроєм.

Я обов’язково завжди дотримуюся всіх правил. Навіть коли я жила з моїм маленьким сином в комунальній квартирі. Пам’ятаю, ми жили в маленькій кімнатці, яка колись була комірчиною. У приготуванні святкового столу, ми завжди намагалися чітко дотримуватися того, що було записано у книжці «Звичаї українського народу» Воропая, - щоб сіно було під скатертиною, а в кожному куточку стола лежала голівка часнику для відлякування темних сил. Безперечно, на столі мають бути дванадцять страв. Коли з’являлася перша зірка, ми починали святкувати.

На Святвечір, перш ніж сісти за стіл, треба подмухати під себе, щоб раптом не сісти на душу. Тому що того вечора святкувати прилітають душі усіх померлих родичів, друзів.

А потому, коли вже відсвяткуєш і лягаєш спати, всі тарілки і недопиті напої ставили на вікно чи залишали на столі. Вважалося, що коли всі живі лягають спати, то душі померлих продовжують тихенько святкувати. Вони повинні все це ще доїсти і допити.

Навіть якщо часом приходиться бути на Різдво десь за кордоном, то я все одно намагаюсь щось придумати, щоб святкувати Різдво згідно народних традицій».